фільм "Мама"
(2023)
Короткометражний фільм "Мама" про життя, яке продовжується. За мотивами оповідання Кейт Утєвої "Коли кити божеволіють", що входить до українсько-американської антології "Війна: всередині та назовні" від Method Writing.
історія
Від мене. У травні 2022 року Маша подзвонила мені і сказала, що моя історія у новелі "Коли кити божеволіють" досі не йде їй з голови і вона хотіла би зняти короткий метр за цією новелою.
– Окей, – сказала я.
І два дні не могла повірити, що ого! по моїй новелі зніматимуть справжнє кіно. Маша написала сценарій, дала почитати мені. Потім були підбір акторів, вибір локацій, реквізиту і багато роботи, яку організувала Маша. Я шокована, бо знімати кіно – це реально величезний процес. Сісти у красиве крісло з надписом "Стівен Спілберг" і крикнути "Камера! Мотор!" замало. Це так не працює.
Зйомки проходили восени 2022 року у Києві під час обстрілів, і часом без світла. Але камера-мотор-актори-команда працювали і зовсім скоро ми матимемо гарні новини.
Фільм народився, живе, подорожує світом на фестивалях і вражає тисячі глядачів. І так, знімати кіно – все ж нелегка робота.
новела
(2019)
—Лєна, ти що робиш? – питає мама.
Ми з мамою сидимо на моїй затишній кухні в Києві. Пахне пирогом з яблуками та корицею. Крихітна Лєна сидить на тлі килима з трьома ведмедями у своїй квартирі у Слов’янську. Вона грайливо дивиться на мене і мою маму через пошкрябану камеру свого старенького ноута. Праву ногу Лєна поставила на диван й оскаженіло пиляє пилочкою ніготь на великому пальці ноги.
— Пе-ди-кюююр, — говорить Лєна, протяжно вимовляючи букву «ю» на псевдо французьку манеру. Напевно, каже це своїй нозі, бо голови не підіймає.
Хихотить і знову зиркає на нас. Килим за спиною Лєни світиться по периметру. Лєні трішки за шістдесят. Читати тут
